Позиція громадськості
На думку Любові Пчолинської, яка багато років опікується питаннями доступності, пониження тротуарів не завжди зручні для пішоходів, так як не завжди кути нахилу відповідають чинним будівельним нормам. Яскравий приклад – вулиця Другетів, людині з порушеннями опорно-рухового апарату доведеться докладати чимало зусиль, щоб нею пересуватись. Аналогічна ситуація з зупинками громадського транспорту. Нові платформи на зупинках, з одного боку, зручні для міських автобусів, а з іншого боку – стають новою перешкодою для пасажирів, адже відсутні пониження з відповідним кутом нахилу. Причина наявності таких порушень полягає в тому, що немає достатнього контролю з боку влади за якістю проведених ремонтних чи будівельних робіт, а часом навіть відсутнє уявлення про те, як правильно має виглядати доступність. З іншого боку, для того, щоб тротуар, пішохідний перехід чи зупинка громадського транспорту відповідали нормам, необхідний контроль і з боку містян, в першу чергу маломобільних. Тобто в ідеалі потрібна співпраця влади та громадських організацій осіб з інвалідністю на етапі проектування нових об’єктів. Проте без відповідних кроків назустріч на рівні керівництва міста це неможливо.
Позиція обласного комітету доступності
Денис Сухотін вже п’ятий рік очолює Закарпатське обласне товариство осіб з інвалідністю. Чоловік пересувається з тросточкою, тому з власного досвіду знає про те, наскільки незручно зустрічати на своєму шляху високі бордюри, неправильні пандуси та сходи без поручнів. Однак він знає й інше – як можна впливати на вирішення питань доступності на рівні міста та навіть країни, адже за фахом він – юрист. Так, якщо людина відчуває труднощі з пересуванням та постійно стикається з бар’єрами, то вона може та має право звертатися до комітету забезпечення доступності, а також безпосередньо до структурних підрозділів міської ради. Без активної громадської позиції важко казати про дієвість таких органів, як комітет доступності. Хоча на сьогоднішній день існує проблема відсутності законодавчого механізму щодо обов’язковості виконання рішень дорадчих органів. Крім того, на сьогоднішній день діє система електронних петицій та звернень до органів влади, що дає змогу подати свої пропозиції та зауваження, не виходячи з дому.
Можна посилатися на чинну законодавчу базу: 1
) Закон «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю України»;
2) Державні будівельні норми (в т.ч. ДБН «Інклюзивність будівель та споруд»).
Оскільки Ужгород – місто з понад тисячолітньою історією, то варто згадати і про доступність пам’яток архітектури. За словами Дениса Юрійовича, будівля чи громадський простір мають бути доступними незалежно від їх історичної цінності. Звісно, не йдеться про те, що потрібно руйнувати чи спотворювати такі пам’ятки, варто шукати сучасні архітектурні та містобудівні рішення (в т.ч. звертатися до закордонного досвіду), щоб поєднати історичну цінність та комфорт для всіх громадян.
Нагадаємо, що напередодні Міжнародного дня осіб з інвалідністю ми зібрали думки про те, як має виглядати комфортне місто для маломобільних ужгородців. Переглянути першу публікацію можна за посиланням: http://www.forza.org.ua/uk/sumcitynet-mista-za-pokrashchennya-dostupnost....
Ця інформація розміщена в рамках проєкту SUMCITYNET, Програма транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020, за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст інформації не обов'язково відображає позицію ЄС і відповідальність за неї несе виключно ГО ФОРЗА.