І все-таки, що не так з маршрутками?

Звісно, в час карантину, вони безневинні, бо практично не курсують містом. Але, все-таки, більшість з нас мінімум раз в житті користувалася цим видом транспорту. І швидше за все потім було дві опції: «Більше туди ні ногою», або: «Хотілося б, щоб більше ні ногою, але … краще погано їхати, ніж добре йти». Отак і замкнулося коло на тому, що в Ужгороді та між сусідніми ОТГ досі курсують маршрутки.

Як виник цей вид транспорту

До того як стати частиною системи громадського транспорту в містах України, маршрутні таксі, а саме це словосполучення вважається офіційним, керувалося принципами, які властиві саме таксі:

• оплата за проїзд при виході з транспорту;
• зупинка за вимогою у будь-якому зручному для пасажира місці (що не суперечить ПДР);
• при перевезенні використовувалися лише сидячі місця.

Маршрутні таксі були дешевші за стандартні автівки, оскільки в транспорті могло їхати більше ніж 5 осіб. Відповідно, загальна сума поїздки була більш привабливою.

Наче й непогана ідея (до речі, вона й досі живе у форматі трансферів між містами та країнами).

АЛЕ, коли на маршрутні таксі почали покладати функцію маршрутних автобусів, щось пішло не так.

Економія на ресурсах породила безліч проблем з:

• комфортом;
• пасажиромісткістю;
• безпекою руху;
• рівнем обслуговування;
• відсутністю чіткого графіку руху;
• можливістю впровадити пільговий проїзд;
• забрудненням повітря, адже часто навіть в самому салоні можна «заправитися» запахом від пального, яке влили в бензобак, тому що вже казати про екологію?

Їх ледь не до останнього «дихання» експлуатують на дорогах, тому складається враження, що перевізників крім заробітку більше нічого не турбує в цій історії.

Спільні проблеми

Крім, морально та технічно застарілих маршруток, автобусів, необлаштованих зупинок, величезною проблемою українського громадського транспорту загалом також є питання: як у нього потрапити маломобільній особі? Чи людині з габаритним вантажем? Елементарна дорожня валіза на колесах може створити складнощі.

Питань в цій історії можна поставити ще безліч, тому ми вирішили перш за все розібратися, яка ж ситуація з існуючими видами громадського транспорту та інфраструктурою загалом у нашому місті? Бо на наше переконання, автобуси все-таки є кращою альтернативою маршруткам. Також для налагодження транспортної системи варто визначитися у чиїй власності має перебувати громадський транспорт? Допускаємо думку, що найвдалішим варіантом була б саме комунальна. Тому ми переконані, що наявність маршруток у цій ситуації лише знижує якість перевезень.

Що ж до Ужгорода, на даний момент в нашому місті працює кілька перевізників. Отож, частина транспорту перебуває у комунальній, а частина – у приватній власності.

Щоб краще розібратися у громадсько-транспортній історії в місті, ми звернулися за коментарями до начальника  відділу транспорту Ужгородської міської ради Петра Івановича Бобика.

Сині автобуси vs маршрутки

Трішки статистики: у 2015 році містом курсувало 159 автобусів малої пасажиромісткості (до 30 осіб)  (маршруток – ред.). Значна їхня частина була практично непридатною до користування і всі, хто користується громадським транспортом мали змогу в цьому неодноразово переконатися. Наразі ж залишилось лише 62 такого роду автобусів приватних перевізників. Хоча за останній період, як зазначив Петро Іванович, вони теж частково оновили рухомий склад на якісніші транспортні засоби більшої пасажиромісткості.

Втім, вагому роль в покращенні послуг громадського транспорту  у місті відіграло створення у 2018-му році комунального підприємства “Ужгородський муніципальний транспорт” Ужгородської міської ради. Відповідно, це дало старт тому, що частина громадського транспорту стала власністю громади міста. Тоді ж було закуплено 10 сучасних нових низькопідлогових автобусів великої пасажиромісткості «Електрон» (більше 100 осіб, рівень екологічного  стандарту – Євро-5).

Також важливою перевагою цих автобусів є те, що вони пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, обладнані зовнішніми інформаторами номера і кінцевих зупинок маршруту, текстовими та звуковими системами у салоні для оголошення зупинок, відеокамерами й доступом до мережі інтернет. Починали з 10, а на сьогодні Ужгородом курсує вже 20 автобусів “Електрон”. Вони обслуговують 4 міських автобусних маршрути.

До речі, цього року парк комунального підприємства поповниться ще 13-14 новими автобусами. Це означає, що кількість транспортних засобів приватних перевізників, скоротиться, якість перевезень на інших маршрутах також покращиться і що не менш важливо: новий транспорт матиме позитивний вплив на екологічну ситуацію у місті.

З інноваційних інфраструктурних введень, які вже функціонують в Ужгороді:

• система GPS-моніторингу, яка у режимі online інформує пасажирів про рух громадського транспорту;
• мобільний додаток Dozor City;
• 4 “розумні” зупинки з електронним таблом прогнозу прибуття автобусів;
• введено розклади руху громадського транспорту.
  

Детальний звіт про інфраструктурні нововведення, які діють в Ужгороді, пільгові перевезення та роботу відділу транспорту Ужгородської міської ради за 2020 рік можна прочитати тут: https://cutt.ly/svejZlY

Карантинні виклики

Але не забуваймо й про обмеження, які приніс і в наші краї COVID-19. Наповненість громадського транспорту винятково сидячими місцями, часті обмеження руху, іноді й тижнями, безпосередньо впливають на дохід підприємств. Також, серед інших викликів, які потрібно враховувати начальник транспортного відділу зазначив:

• низький рівень тарифу;
• невелика частина платоспроможних пасажирів;
• недостатній рівень компенсації за пільговий проїзд;
• використання перевізниками застарілого рухомого складу;
• масовий виїзд кваліфікованого персоналу за кордон на заробітки;
• відсутність дешевих кредитних ресурсів на придбання нових автобусів;
• відсутність доступних моделей автобусів вітчизняного виробництва.

Погодимося, що часто причини неналежного стану громадського транспорту є  об’єктивними, але має бути й бажання у самих перевізників змінювати якість надання послуг.

Можливо мотивацією стануть законодавчі ініціативи нашої держави. Наразі групою народних депутатів розроблено декілька пов’язаних між собою законопроєктів. Прийняти їх мають до кінця цього року.

І хоча деякі відповіді породжують нові питання, маємо надію, що всі вони приведуть лише до кращого результату. Запит суспільства на якісніші умови та послуги зростає і від цього нікуди не дінешся.

Досвід країн ЄС

Сусідство нашої області з кількома країнами має свої переваги і недоліки. Запозичувати досвід як налагодити систему громадського транспорту в межах міста та приміських зон, на щастя, є від кого. І цим бонусом варто користуватися, сміливо підіймати планку якості громадського транспорту!

До речі, як інформує Петро Іванович, майже весь громадський транспорт у країнах ЄC дотаційний. Принципи функціонування сфери пасажирських перевезень регулює регламент Євросоюзу №1370, який, відповідно до угоди про асоціацію з ЄС, повинна імплементувати й Україна.

Шведський національний інститут автомобільних і транспортних досліджень довів, що субсидіювати громадський транспорт вигідно. Це знижує часові втрати населення при пересуванні і підвищує його економічну активність.

А ще, пан Бобик, як і ми, абсолютно переконаний у необхідності створення Плану сталої міської мобільності міста, адже саме цей документ допоможе встановити правильні пріоритети, чіткіші вимоги і налагодити кращу систему переміщень Ужгородом.

Ця інформація розміщена в рамках проєкту SUMCITYNET, Програма транскордонного співробітництва ЄІС Польща-Білорусь-Україна 2014-2020, за фінансової підтримки Європейського Союзу.